АУКЦИОН №1 СОВРЕМЕННОЕ ИСКУССТВО ("Шоколоадный домик", 25.02.2012)

У середині дев’яностих ця подія була справжньою сенсацією. Картина молодого київського художника Олексія Анда з містичною назвою «Фатальність» стала лідером першого аукціону сучасного українського живопису «L1», який відбувався у Національному художньому музеї (м. Київ), та була продана за рекордну на той час суму – 7 тис. дол. Ім’я автора не сходило зі шпальт газет і журналів, а експерти IV–V міжнародних фестивалів зазначили, що Олексій Анд належить до двадцятки найкращих художників України. У минулорічному російському художньому рейтингу автора названо професійним сформованим художником, чиї картини мають попит на сучасному арт­­ринку.

Це визнання не є випадковим, адже навіть дипломну роботу Олексія Анда – монументальне полотно розміром п’ять на два метри – під назвою «Давня Русь» міжнародні експерти на виставці «Сучасне українське образотворче мистецтво» (1991) в Чикаго (США) оцінили у 150 тис. дол. Винахідливі зловмисники в Америці намагалися її привласнити, але, на щастя, у справу вчасно втрутився Інтерпол. На думку академіка, лауреата Шевченківської премії України Миколи Стороженка, який упродовж усіх років навчання Олексія в Академії образотворчого мистецтва та архітектури був для нього духовним наставником, «Давня Русь» стала найкращою дипломною роботою за весь час його викладацької діяльності. Нині картина є частиною колекції Національного резервного банку України.

Окрім створення складної авторської техніки, художник відзначився і тим, що вперше використав поняття «асоціативний символізм» у контексті сучасного живопису. Після численних колективних і персональних виставок, що відбувалися як на території Києво­Печерської лаври, в Українському домі, Національному музеї ім. Т. Г. Шевченка, так і в різних закордонних галереях, роботи Олексія Анда були розпродані за десятки тисяч доларів. Зараз вони є окрасою колекцій таких відомих українських діячів, як Олександр Бондар, Олександр Єдін, Олександр Морозов, Сергій Вакуленко, а також галерей і приватних колекцій у Росії, Європі й Америці

Я говорю абсолютно искренне: есть художники, перед творчеством которых я снимаю шляпу или, в конкретном случае, — черную вязаную шапочку. Совместный проект живописца Алексея Анда и скульптора Алексея Владимирова, экспонируемый в Украинском доме, вызывает именно такое желание. Меня даже начинает распирать чувство гордости за наших художников. Хочется поймать на улице какого-нибудь кислого прохожего, затянуть в зал и сказать — смотри, в стране происходит черт знает что, а эти люди творят искусство, за которое не стыдно перед самим Господом. Я убежден, что любого зрячего гражданина с нормальной координацией движений с помощью кнута можно обучить ремеслу художника на уровне второго курса академии, но те, кто изучает его, как писал упомянутый уже Дюрер, «с любовью и радостью, а не по принуждению», имеют шансы вознестись чрезвычайно высоко.

Зеркало недели, статья Олега Смаля

З 23 грудня 2003 р. до 10 січня 2004 р. у Палаці мистецтв "Український дім" Національного Комплексу "Експоцентр України" за підтримки галереї "Неф" Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника та креативного центру інтелектуальних технологій "GELO TAMARIN GALLERY" проходила спільна виставка двох широко відомих майстрів України Олексія Анда (живопис) та Олексія Владімірова (скульптура).