Художник представив на суд глядача твори останніх шести років. Панує тут живопис, але є графіка та скульптурні аплікації.
Зазирнути у творчу лабораторію молодого майстра допоможе історія створення картини "Фатальність" 1991 "року. Сюжетна основа полотна - євангельська Таємна вечеря. "І промовив Христос, - хто опустить зі мною руку в чашу, той зрадить мене". Художник зобразив на полотні тільки двох - Христа та Юду. Юда, хоч і чує Христові слова, але невблаганна фатальність штовхає руку його до жертовної чаші. Художник переповідає євангельську легенду на високому філософському рівні. Для нього конфлікт Христа та Юди - це зіткнення світла та тьми, реального та астрального світів, космогонічна боротьба протилежних начал. Ніяких просторових планів, лаштунків, деталей - тільки найсуттєвіше! Обличчя та руки: нервові, видовжені. Театррук, наче в Ель Греко або Пінзеля.
Але ще більшого значення надано корпусності фарби. Земний злобний Юда написаний на грубому жорсткому шарі грунту, що ще більше підкреслює його матеріальну суть. Христос, навпаки, увесь світиться через лісировку прозорих мазків, бо ж Юда своїм зрадництвом відправляє його у вічність, в інший астральний світ.
Лиховісним передчуттям, невинно пролитої крові Христа жевріє червоне вино у жертовній чаші. Що ж сильніше - добро чи зло, що переможе у світовім герці цих начал? Художник не відповідає, а лише ставить ці запитання...
Олексій згадує, що, працюючи над цим полотном, відчував дивне почуття: Юда писався дуже легко, зрозуміло, але з тим самим пензлем неможливо було підійти до створення образу Христа. Потрібне було очищення від усього земного, ницого.
У цій роботі Анд підсвідомо втілив власні страждання. Картина писалася п'ять років тому, коли, крім добрих подій, відбувалися й лихі: зникла соціальна підтримка молодих художників, не діяв Київський художній фонд, не було замовлень. Олексій був змушений жити на пенсію своєї матері, голодував, життя втрачало сенс... І "Фатальність" стала для нього втіленням конкретних душевних та фізичних страждань, а Христос - як надія на краще.
У полотні втілилось бажання доторкнутися пензлем релігії у її первісному сенсі, щоб через правічні цінності осмислити сьогодення. Твір вражає концентрацією духу і тим відчуттям болю, який отримуєш від побаченого. І якщо б художник Олексій Анд навіть і не створив біль ше нічого, то все одно залишився б в українському мистецтві як автор цього геніального полотна.
Ліана ФЕСЕНКО,
«НАША УКРАЇНА / ПІД ЯВОРОМ», №6, липень '96
