Чомусь склалася думка, що пошук власної дороги в мистецтві обов'язково має бути позначений численними поїздками "за туманом", пошуком точних "копій" чи там "натур", якимось арифметичним дійством прожитих днів і пережитих емоцій. І хоча для своєї дипломної роботи Олексій Анд і справді "покопався" глибоко в історії, досліджував іконописні набутки Київської Русі, Новгорода, Владимира, Суздаля та ін., усе ж це швидше виняток, ніж правило. Тому що жоден пейзаж чи колоритна натура не годні, часом за миттєвий спалах рзаріння, відкрити стільки глибин у власній душі, що їх вистачить на роки відтворення у картинах. І якщо інколи художника характеризують географічні періоди, то в цього молодого митця вони відчутні часово, і тим переконливіше, чим уважніше він вдивляється і вслухається в себе. Тоді навіть такі асоціативні, на перший погляд, роботи, як "Цариця сплячих скель" чи "Занурення до позасвідомого" - то лише відтворення власних глибин осягнення світу, десь на межі неголосного подивування і довірливого монологу.
В багатьох його роботах, скажімо, таких як "Заметіль", "Палацовий блазень", "Прочанин", "Зимовий ранок" та ін., відчутне зворушливе й бережливе ставлення до матеріалу: не наполохати, не збити притишений ритм дійства, внутрішню гармонію, яка, віддзеркалившись у душі, вивищує її, виводить за межі захеканого щодення, нагадує про її божественну суть. Взагалі Олексій Анд - не ілюстратор і не нав"язливий ментор. Він веде розмову з глядачем нібито по рівню його свідомості, залишаючи десь на краєчку полотна не до кінця проявлене світло. Але яке існує реально і, врешті-решт, про що б не мовилося, воно перебирає увагу на себе, тим самим визначаючи і орбіту глядацького устремління. І це - як поклик у Безмежжя, як нагадування про висоти людського духу, про вічно недосяжні вершини творчості. Йому віриш.
Молодий художник був учасником багатьох зарубіжних виставок, нещодавно з великим успіхом пройшов його вернісаж у Київській картинній галереї "Неф". Чекається від нього "слова" виваженого, глибоко осмисленого й пропущеного через серце. Просто неможливо уявити, щоб він "розмінявся" на дешевизну чи потреби дня. Здається, ваговиті за задумом і втіленням роботи "Фатальність", "Логіка ілюзій", "Вісник", "Самсон","Літописець" просто не дозволять йому цього зробити.
А могутня за задумом (до того ж це була дипломна робота) історична художня розвідка на теми Київської Русі - це не лише звіт про результативно проведені роки у майстерні відомого живописця Миколи Стороженка, а й доказ того, що СПРАВЖНЄ в усі часи залишається справжнім. 1 що ниточка зв'язку поколінь кращих традицій будь-якого мистецтва не переривається - як би того не хотіли різного роду ревнителі.
...Пам'яттю, недосяжною пам'яттю, озивається до нас і картина "Забутий дім". І, зачепившись поглядом за червоний акцент центральної фігури, поступово ведеш погляд -удалину? углиб? у зачасовість? - щоб, відзвучавши на струні авторського натхнення, одразу ж відчути і власний звук забутого, далекого, дорогого. І вже дорога, чи, може, стежинка, веде нас у власну країну емоцій і роздумів. І ми вже стаємо співтворцями, співавторами, співучасниками. Отже, вище таїнство мистецтва-відбулося.
Олена МАТУШЕК.
